Зруйноване життя

Горить земля, палає смутком, болем,
А чорний дим здіймається у вись.
Жовте колосся не простягнеться вже полем,
І сірим полотном затягнута блакить.

Не чути спів пташок, зник шум діброви,
Розвіяв вітер гар’ю аромат квіток.
Знищено все – міста і дике поле,
А в пам’яті звучить сирени злий гудок.

Згорів і ліс, розкинувся золою,
На його місці вирви, що тягнуться у даль.
В повітрі пахне порохом й древесною смолою,
В душі моїй ті вирви, а ще біль та печаль.