СТУДЕНТСЬКИЙ КРЕАТИВ

Вірш "Кайф або щось більше?.." (29.11.2022)

Минуло трохи часу, а я вже сумую...
Ніколи не думав, що буде й справді добре...
Здавалося б, лише кайф ловлю...
Проте, знайшлось й для іншого місце...

Може, воно непідвладне часу і стану,..
І які б обставини на шляху не стали?..
Неважливо, на яку голову: тверезу чи п'яну,..
Та, все ж, не лише насолоду відчували?..

Той самий азарт, якого так бракувало,
Ту саму близькість, яку не лише у сні та наяву,
Ту саму спокусу, яка є тим самим плодом,
Те саме задоволення, яке не піддається опису...

Це може здаватись дивним, так...
Але то було і є несамовитим блаженством...
Непідвладна йому жодна заборона...
Хоча це могло бути лиш хутким моментом...

Хай там як, але гріє душу воно...
Все це є справді незабутнім...
Хай там що, але то є скарбом...
Дякую, що ти є в моєму житті...

Та, все ж... Вже сумую... Здавалося б, чому?
Ледве-ледве познайомились, а вже таке...
Почали пізнавати один одного натуру...
А тоді - ніби, знайомі роками, та й таке...

Щось спільне спалахнуло одразу в ту ніч...
Для того не потрібна хімія чи інше барахло...
Хоча, ні... Хімію не відняти в тому рівнянні...
Проте, зайве там не треба... Навіть, бухло...

Одразу ж - спільна мова, інтереси та відрив...
Вже було, чесно, начхати на будь-яку грань...
Наплювати, що про те думає будення нарив...
Та, все ж, класно зняти ту маску чи вуаль...

Чесно, однаково, що було ще додано до того...
Все одно, не вивітриться той наш чистий кайф...
Нічим не прихований той самий вогонь...
Та абсолютно все-все, що було лише для нас...

Час все йде... Та, думаю про тебе та ту мить...
Вірю, то залишиться назавжди карбом...
Хочеться неповторний флешбек зловить...
Та зустрітися з тобою знов...

РОДІОН СКОБЛІКОВ

Весна  

Тихенько на землю ступає,
Уквітчана рястом весна. 
І сніг на полях уже тане...
Й розкинула віти сосна.

Дерева бруньки розпускають, підсніжник у лісі розцвів.

Пташки ранню весну вітають їх чується радісний спів.

Напевне, це ластівка мила на крилах весну принесла.

Земля її дуже просила, щоб знову буяла краса.
КУРЗАКОВА ОЛЕНА

Минаючи квартали

Минаючи квартали і змінюючи діапазон,
Ти думав лиш про мене,
а я про твій сталевий сон.
Хай доля, нас усіх поверне,
Бо щастя в нас, воно шалене....
А серце б'ється в унісон,
Таких як ти один мільйон
Усмішка твоя єдина,
вона -одна , вона дбайлива.
Так може доля нас зведе ,
і ми побачимося ще раз?
Чекаю на нашу зустріч,
бо , знаю що в нас буде все окей

ЛІНА ЧАРІВНА