Самостійна робота

Самостійна робота

 

І. Теми для вивчення (див. робочу програму спецкурсу):

 

1.    Науково-теоретичні і методичні  засади  вивчення  фольклору у  загальноосвітній  школі.

2.    Методична  система  роботи  над  усною  народною  творчістю  у  5-6  класах  загальноосвітньої   школи.

3.    Вивчення  усної  народної  творчості  у  5  класі.

4.    Вивчення  усної  народної  творчості  у  6  класі.

 

Завдання:

 

1.    Розробити  уроки  за  темами:

-  Поняття  про  фольклор.  Жанри  фольклору.

-  Вивчення  казок.

Казка  «Мудра  дівчина»

 

Казка  «Про  правду  і  кривду»

 

Казка  «Названий  батько»

 

-  Народні  анекдоти.

 

-  Народні  байки:  «Як  ворона  дістала  зі  збанка  води»,

«Не  впусти  рака  з  рота»,

«Миша,  Жаба  і  Каня»,

«Хвалькувата  Муха»,

«Миша  і  Жаба»

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1.    Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народно-поетична творчість . – К.: Вища школа, 1983. – 359 с.

2.    Зажинки: З досвіду роботи вчителів-словесників / Упоряд. Г.Р.Гузовська, Н.І.Рум,янцева. – Запоріжжя: НМЦ, 2008. – 224 с.

3.    Лановик М.Б., Лановик З.Б. Українська народна творчість : Підручник. – К. : Знання – Прес, 2006. – 519 с.

4.    Матрохін М. Вивчення народних пісень у 6 класі // Українська мова і література в школі. – 1968. - №7. – С. 27 – 34.

5.    Мишанич С.А. Система жанрів в українському фольклорі // Українознавство: Посібник. К.: Зодіак – Еко, 2004. – 263 с.

6.    Мишанич С.А. Система жанрів в українському фольклорі // Українознавство / Уклад. В.Мацюк, В.Пугач. - К.: “Твім інтер”, 1994. – С. 263 - 275.

7.    Пасічник Е.А., Слоньовська О.В. Українська література. Підручник – хрестоматія для 6 класу. – К.: Освіта, 2003. – 550 с.

8.    Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання. Українська література. 5 – 11 класи // Дивослово.- 2002 . – № 8.- С.19-59.

9.    Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання. Українська література. 5 – 11 класи / За ред. О.Бандури, Н.Волошиної – К. : Шкільний світ, 2006. – 160 с.

10.  Січова скарбниця. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і прим. В.Чабаненка.- Запоріжжя: ЗДУ, 1999. – 492 с.

11.  Славутич Яр. Місцями Запорозькими: Нариси та спогади . – Запоріжжя : Хортиця, 2002. – 89 с.

12.  Слоньовська І. Мудре джерело. – К.: Джерело, 2007. – 202 с.

13.  Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. – К.: Проза, 1995. – 254 с.

14.  Токмань Г. Вивчення епосу в школі // Дивослово. – 2002. - № 9 . – С.15-18.

15.  Українська література: Хрестоматія для 6 кл. згідно з новими учбовими програмами / Упоряд. В.М. Скрипник. – Донецьк: БАО, 2008. – 480 с.

16.  Українська минувшина. Етнографічний довідник. – К. : Перун, 2004. – 286 с.

17.  Український фольклор : Хрестоматія для 5-11 класів. – Вид. 4-е. – К.: Вища школа, 2008. – 606 с.

18.  Якубович З.Л. Усне словесне мистецтво.- Кіровоград: Еллада, 2002. – 101 с.

Додаткова:

1.    Бандура О.М., Кучеренко Є.М. Українська література. Підручник для 6 класу. - К.: Освіта, 2006. - 368 с.

2.    Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф.  Бесіди з молодими словесниками про уроки літератури в 5-6 класах .- К.: Радянська школа, 1967.- 200 с.

3.    Волошина Н.Й. Вивчення  української літератури в 5 класі: Методичний посібник .- К.: Педагогічна думка, 1997.- 144 с.

4.    Волошина Н.Й. Українська література. Підручник для 5 класу .- К.: Освіта, 1997. – 450 с.

5.    Пасічник Е.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах: Навчальний посібник  для студентів вищих закладів освіти . – К. : Ленвіт, 2000. – 384 с.

6.    Пасічник Е.А., Слоньовська О.В. Українська література. Підручник – хрестоматія для 5 класу. – К.: Освіта, 2003. – 370 с.

7.    Русова С. Нова школа // Світло. -  1971. – кн. 7-8 – 368 с.

8.    Савур-могила: Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і прим. В.А.Чабаненка.- К.: Дніпро, 1990. – 261 с.

9.    Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 2005. – 256 с.

10.  Система    эстетического    воспитания    школьников  /  Под ред. С.А.Герасимова  – М.: Педагогика, 1999. – 150 с.

11.  Фольклор у новому просторі і часі // Всесвітня література. – 2007. - №3. – С. 6-8.

ЗРАЗКИ МЕТОДИЧНИХ РОЗРОБОК

Тема:    Поняття про фольклор. Жанри фольклору.

Мета:  дати початкове поняття про фольклор, його жанри; вчити цінувати

колективний життєвий досвід народу, представлений у  фольклорі,

розвивати    логічне   мислення  та  естетичний   смак;    формувати

почуття   національної   гордості,  поваги  до історичного минулого

країни.

Тип уроку:      пояснення   нового   матеріалу  з  елементами  гри.

Обладнання:   виставка   збірок   прислів,їв,   приказок,  казок, виставка

малюнків”  учнів  попередніх   років за  темою “Фольклор”

( ілюстрації   до    прислів,їв,   приказок,   загадок,   казок  ),

схема-таблиця “Усна народна творчість”.

 

Сказане слово , мов пущена стріла

(Китайська народна мудрість).

Хто послухається розумного слова,

тому це слово багато днів приноситиме

користь

(  Індійська народна мудрість).

Хід уроку

І.     Організаційна хвилина.

ІІ.    Мотивація навчальної діяльності учнів.

1.  Вступне слово вчителя.

Від тієї прадавньої пори, коли люди починали осягати світ навколо себе і навчалися пояснювати природні явища (грім, блискавку, землетруси, дощ та інші), наші предки помітили закономірності не тільки в природі, а й у повсякденному житті. Перші спроби осмислити життєві спостереження і виразити їх у художній формі належать ще первісному суспільству, коли людина формувала свій духовний світ через пізнання природи і усвідомлювала себе як її частку. Найдавніша народна мудрість пов,язана із  спостереженнями людини над природою та трудовою діяльністю:

Зима без снігу – літо без хліба, багато снігу – багато хліба. Сонце на літо, а зима на мороз.  Грім гримить –  буде хліб родить. До першого грому земля не розмерзнеться. Влітку один тиждень рік годує. Ластівки низько літають – дощ обіцяють.

Вдало сформульований вислів принагідно повторювався тими, які його чули від “автора”, а від них переймався іншими, передавався з покоління в покоління, з уст в уста. Через кілька років люди навряд чи пам,ятали того, хто так влучно висловився, натомість щось додавали   або вилучали із дотепного вислову, створювали нові.

У міру того, як змінювався спосіб життя, розширювався горизонт людського мислення, виникали духовні цінності, пов,язані не тільки з працею та віруваннями. Прагнення до щастя, добра, миру, добробуту відображалися у казках, піснях, билинах, легендах, прислів,ях, приказках, загадках. Людство почало надавати слову великої ваги.

1.         Повідомлення теми, мети і завдання уроку.

ІІІ.   Засвоєння нового матеріалу.

1.         Робота з епіграфами до уроку.

 

 

 

 

 

 

1. Колективне складання схеми “Усна народна творчість”

Спробуємо разом побудувати Дім Народної Творчості.

 

Усна народна творчість

 

П         П         П         З          П         К         Б          С         Л         А

р          р          р          а          і           а          и          к          е          н

и          и          и          г          с          з          л          а          г          е

с          к          п          а          н          к          и          з          е          к

л          а          о          д          і           и          н          а          н          д

і           з          в          к                                 и          н          д          о

в          к          і           и                                             н          и          т

,           и          д                                                         я                      и

я                      к

и

 

Фольклор

2. Як ви розумієте поняття “усна народна творчість”?

(Запис до зошитів : Усна народна творчість, або фольклор (англ . folk-lore –мудрість народу) – колективна уснопоетична творчість, що у досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, історію, побут, прагнення, етичні та естетичні погляди народу, боротьбу за кращу долю, а також побутує в його середовищі. Фольклор є однією з основних складових частин культури кожного народу. Поняття “усна народна творчість”, “народна словесність” є  синонічними).

-      З якими різновидами (жанрами) фольклору ви ознайомилися?

-      Які жанри усної народної творчості вам ще відомі? Наведіть приклади з українського фольклору.

(Скоромовки: На дворі трава, на траві дрова. Коси коса, поки роса, роса додолу, коса додому ;

заклички: Сонечко, сонечко, полети на небо, принеси нам хліба;

забавлянки: Гойда-да, гойда-да, добра в коника хода, поводи шовкові, золоті підкови;

дражнилки: Федя-медя з,їв ведмедя, упав в яму, кликав маму;

лічилки: Їхав лис через ліс, поламав п,ять кіс, треба стать погадать , скільки йому грошей дать тощо).

1. Літературна гра “О, щасливчик  - знавець фольклору ! ”

Клас поділяється на три команди – за рядами парт. Від кожної команди виділяється по одному учаснику на кожен із трьох рівнів. По два запитання кожного рівня задається по черзі кожному гравцеві. Якщо той не знає відповіді, ведучий може звернутися до команди. Перемагає та команда, яка набере найбільшу кількість балів.

Перший рівень. Продовжити вислів (Правильна відповідь – 1 бал).

1.  Приказка “Рука руку …”:

а) миє;   б) гріє;   в)  тре;   г)  ламає.

2.  Прислів,я “Любиш кататися – люби й санчата …”:

а)  носити;   б)  возити;   в)  ремонтувати;   г)  іншим давати.

3.  Прислів,я “ Роби не як можеш, а як …”:

а)  треба;    б)  хочеш;    в)  заманеться;    г)  порадять.

4.  Прислів,я “Не май сто рублів, а май …”:

а)  тисячу гривень;   б)  перший мільйон;   в)  валюту;   г)  сто друзів.

5.   Приказка “Поспішай …”:

а) людей потішай;   б) повільно;   в)  швидше;   г)  і не оглядайся.

Другий рівень. Відгадати загадки. (Правильна відповідь – 2 бали)

1.   Язика не має, а розуму навчає:

а) телебачення;   б)  радіо;    в)  газета;    г)  книга.

2.   Під одним ковпаком сімсот козаків:

а)  огірок;   б)  гранат;    в)  мак;     г)  помідор.

3.   Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога – одна:

а) капуста;    б)  цибуля;    в)  часник;    г)  салат.

4.   Звечора вмирає, а вранці оживає:

а)  ніч;    б)  квітка;    в)  день;     г)  тінь.

5.  Хто вранці ходить на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох:

а)  тварина;    б)  каліка;    в)  дитина;    г)  людина?

Третій рівень. Чи добре знаєш ти казки? ( Правильна відповідь – 3 бали).

1.  Назвіть німецьку народну казку, в якій роботящу дівчину нагороджено золотим дощем:

а)  “Пані Метелиця”;                                 б)  “Дроворубова донька”;

в)  “Про двох дівчат, добру і лиху”;        г)   “Дідова дочка і бабина дочка”.

2.  Як звали володаря Чарівної лампи в арабських народних казках:

а) Абдурахман;   б)  Алі;       в)  Джин;      г) Аладдін ?

3.   Назвіть ім,я зміючки з української народної казки “Телесик”.

а)  Тетянка;     б)  Маланка;      в)  Оксанка;      г)  Оленка.

4.  Героїня якої російської народної казки, заблукавши в лісі, потрапила до

оселі звірів:

а)  “Білосніжка”;                        б)  “Маша і ведмеді”;

в)  “Златовласка”;                       г)   “Василиса Премудра” ?

6.  З якої казки ці слова:  “Скуйте мені, добрі молодці, палицю в п,ять пудів”:

а)  “Василиса Премудра”;            б)  “Телесик”;

в)  “Царівна - жаба”;                      г)  “Котигорошко” ?

ІV.   Закріплення вивченого.

1.  Підсумкова бесіда.

У фольклорі різних народів світу навряд чи можна знайти пропагування зла, насильства. Навпаки, природне прагнення людини до щастя, миру, злагоди, добробуту, чесності, порядності, шанування національних традицій, хоробрості є невід,ємною частиною культури кожного народу. І якщо ми прислухаємося до мудрих порад наших предків, то самі станемо мудрішими, а це означає, що наше життя стане кращим.

V.  Домашнє завдання.

Принести збірки українських казок. Прочитати казку, яка вам найбільше сподобалась.

 

 

 

 

 

До вивчення казок

“Мудра дівчина”

Під час перевірки домашнього завдання учні пояснюють на­зву казки “Названий батько”, висловлюють своє враження від прочитаного. Після цього вони розглядають картини, що відтво­рюють події з казки “Іван-богатир”, словесно описують їх.

Починаючи вивчення казки “Мудра дівчина”, насамперед, слід ознайомити дітей із її змістом . Учитель може сам прочитати казку чи розповісти її близько до тексту або розподілити читання між учнями, які виразно читають. Далі можна поділити і казку на частини й запропонувати дітям придумати заголовок до них. Орієнтовний поділ на частини:

1. Суперечка між братами.

2. Панові загадки.

3. Мудрість Марусі.

Після бесіди за поданими в підручнику запитаннями учитель  пропонує кільком учням читати за ролями. Коли вони дійдуть до епізоду, де Маруся принесла панові гостинець, він проводить бесіду за картиною.

Подаємо орієнтовний план бесіди:

-    Як ви думаєте, чому художник намалював саме цей епізод (Маруся прийшла до пана з гостинцями)?

-    Яким відтворено на малюнку пана? Намалюйте словами його обличчя, волосся, одяг.

-    У який момент художник змалював Марусю?

-    Що свідчить про розум, кмітливість дівчини?

-    Чому Маруся так намагалася відгадати панові загадки?

-    Опишіть панову кімнату. Що свідчить про те, що пан живе    безтурботним     життям?

-    Зіставте зображене на картині з ілюстрацією у підручнику. Що в них спільного, а що відмінного?

Далі йде виразне читання від слів “Вона тоді прийшла до пана...” і до кінця казки.

Підкреслюючи мудрість Марусі як представниці нашого народу, маємо підвести учнів до думки, що дівчинка дуже любила свого батька і весь свій розум, кмітливість спрямовувала на те, щоб урятувати його. Може, вона жила без матері (адже в казці  нічого про матір не сказано), і батько був для неї єдиною   рідною людиною. Дівчина весь час думала про те, щоб пан не покарав найдорожчу для неї людину. Цю думку (про любов і повагу до батька) потрібно провести через усю роботу над казкою.

Під час бесіди за картиною з'ясовуємо, як художник зобразив пана на картині. Чи такою постала в уяві дітей Маруся, як її зобразили художники на картині і на малюнку в підручнику?  Якщо не такою, то нехай діти словами намалюють Марусю.

Розповідь учнів орієнтовно може бути такою:

“На картині зображено, як Маруся прийшла до пана і при­несла йому гостинця. Ось вона подала йому горобця. Пан про­стягнув руку, хотів узяти, а він — пурх! - і вилетів у вікно. На нозі в дівчини один черевик. Це вона “взута і боса”. Пан якраз саме чай пив. Он і самовар стоїть на столі. Тоді пани і в селі мали таку розкіш. Пан вирячив на Марусю очі: “От розумна дівка! Нічим її не налякаєш”. Біля пана два мисливських собаки. Один лежить на килимі, другий дивиться на Марусю, висолопивши рожевого язика. Вікна у панській світлиці завішані важкими шторами. Пан ніби відгородився від людей. Маруся мудро відповідає панові. Весь її вигляд показує, що вона, як і наш народ, розумна, кмітлива, працьовита. А ще захи­щає від покарання свого батька .”

 

 

“Про правду і кривду”

Перед тим як розглядати казку, учитель пропонує кільком учням виразно прочитати чи розповісти самостійно складені вдома казки. Він дає всьому класові такі запитання і завдання:

-    Назвіть у складених вашими товаришами казках фантастичні

події.

-    Чи є в складених казках казкові герої? Назвіть їх. Чому ми називаємо їх казковими?

-    Які чудодійні предмети названо в казках?

-    Які, на вашу думку, казки можна записати до нашого рукописного збірника?

-    Прочитайте виразно за ролями казку “Названий батько”, до¬тримуючись логічних наголосів, відповідної інтонації.

-    Що таке казка? Яку вона має будову?

Казку “Про правду і кривду” може прочитати учитель чи учень або її прочитають кілька учнів за ролями. Крім виразного читан­ня, пропонуємо школярам ще такі види  роботи над текстом:

1.Знайдіть у казці зачин і прочитайте його.

2.Виразно прочитайте відповіді дядька, чоловіка, що йшов із заробітків,

пана, попа та про те, як краще жити: правдою чи не­правдою . Об'єднайте ці

відповіді в одну і сформулюйте її своїми словами.

3.Бесіда за запитаннями:

-    Чи зумів небіж довести дядькові, що треба жити правдою? Як він це зробив?

-    Що в розповіді небожа є фантастичним?

-    Які вчинки хлопця підтверджують, що він був добрим, ми¬лосердним?

-    Чим хлопець був нагороджений за добро, яке зробив людям?

-    Як було покаране зло?

4.Доберіть прислів'я, що характеризували б хлопця і його дядька. (Приклади прислів'їв після поданих у підручнику за­питань).

Учні працюють над текстом, вправляються у виразному читан­ні. Можна запропонувати їм назвати казки, де добро перемагає зло, намалювати малюнки до цих казок, а також до казки “Про правду і кривду”. Роботу над малюнками учні продовжують вдома .

Під час роботи над теоретичною статтею про паузу і мовлен­нєвий такт виявляємо, що учні знають про це з початкових класів та з попередніх уроків літератури, хоч визначень ми ще не давали. Учитель бере будь-яку казку і практично показує учням, що паузи можуть бути довгими, середніми і короткими. Коли вони робляться на розділових знаках, то це синтаксичні паузи. Логічні паузи —це ті, які робляться під час читання там, де немає розділового знака. Частина речення між двома паузами називається  мовленнєвим тактом. У підручнику подано уривки з казок, під час читання яких учні визначають паузи, мовленнєві такти. А далі вони читають казки, витримуючи відповідну інтонацію, паузи, темп читання. Бажано, щоб учні принесли на уроки збірки казок. Тоді для виразного читання можна давати невідомий текст. Крім того, діти ознайомляться з казками сусідніх з нами народів та казками народів світу у перекладі українською мовою. Бесіда має бути цікавою, невимушеною. Де можливо, учитель організовує інсценізацію казок та фрагментів з них.

Робота над казками має своє продовження і в позакласній діяльності учнів. Можна організувати ранок чи вечір казки. До нього школярі готують костюми казкових героїв, запрошують дітей з початкових класів, своїх батьків. Учитель готує учнів ( бажано дівчинку і хлопчика), які ведуть програму, говорять слова від автора тощо. Для інсценізації можна взяти казки, що їх діти вивчали в класі, а також нові (на вибір учителя та учнів). Тут словесник має спільно працювати з учителями музики і співів та малювання. Адже дуже добре, коли казки виконуються у супроводі музики. Учитель малювання разом з учнями старших класів готує декорації для сцени, допомагає виготовити костюми. Цю роботу можна назвати і святом казки.

 

Урок у 5-му класі

Тема:  Казка “Названий батько”

Мета:  вчити  учнів  розказувати  казку, шукати  відповіді  на  запитання,

підтверджувати свої  думки текстом казки;  розкривати споконвічні

мрії народу про справедливість,  чесність  і  порядність  як  основи

людського життя; виховувати доброту, чуйність, повагу до старших.

Тип уроку:   засвоєння   нового   матеріалу.

Обладнання:   збірки  народних  казок.

 

Хід уроку

І.   Організаційна хвилина.

ІІ.  Актуалізація опорних знань.

1. Вступне слово вчителя.

Споконвічні мрії та сподівання народу, оптимізм , віра у перемогу добра і впевненість у неминучості його торжества. Морально-етичні принципи, властиві народові, своєрідно відбиваються у найрізноманітніших фольклорних жанрах, проте чи не найяскравіше відображені в казці.

1. Бесіда з учнями.

-  В початковій школі  ви вже вивчали казки і літературні, і народні. Пригадайте літературні казки .

-    Назвіть народні казки .

-    Чим відрізняється літературна  казка від народної?

-    Як народ створював казки ?

-    А як казки дійшли до нашого часу?

-    Які бувають казки? Про кого?

-    Які чудодійні предмети бувають у казках?

-    Які риси людей схвалюють казки?

-    Хто в них засуджується ? Які риси?

-    Хто в казках перемагає?

ІІІ.   Повідомлення теми, мети, завдання уроку.

Сьогодні ми з вами прочитаємо казку “Названий батько”, в якій теж правда перемагає кривду. І зробимо висновок, чого ж вчить ця казка.

ІV.   Засвоєння нового матеріалу.

1. Виразна розповідь - читання казки вчителем.

2. Бесіда за змістом.

-    Що повторює батько кожному із синів? Як ви розумієте його настанову?

-    Як ви розумієте вислів: “З правдою не розминайтесь”?

-    Як жили брати? Чи пам,ятали батькову науку?

-    Висловіть свою думку про старшого й підстаршого сина. Знайдіть слова, якими вони відповідали на прохання  незнайомого дідуся.

-    А як би ви відповіли?

-    Чому два брати були покарані названим батьком? Яка кара їх спіткала?

-    Як найменший брат і його дружина поставилися до убогого старця? Знайдіть у тексті підтвердження.

-    Як вони були винагородженні?

-    Чи знаєте ви, що таке співчуття і безкорисливість? Наскільки вони були притаманні найменшому братові?

-    Яких людей, на вашу думку, на світі більше – добрих чи злих?

-    Що засуджується в казці, а що схвалюється?

-    Чого ця казка навчає?

-    Чи є в казці щось чудодійне? Які події повторюються тричі?

Висновок  вчителя.

Коли людина робить добро, то воно повертається до неї сторицею. Недаремно в казці слово Правда написано з великої літери, бо народ возвеличує її, висловлює їй свою шану і любов. Народ вчить нас  про Правду не забувати і Правдою жити.

3.    Робота    з   підручником.

У підручнику подані прислів,я. Прочитайте їх. Доберіть до кожного із братів прислів,я, яке його характеризує.

4.    Виразне   читання    казки.

-    Як ми почнемо читати казку? Яка інтонація буде переважати?

-    Як звучатиме голос старшого брата на початку казки? А в кінці?

-    Якою буде мова автора після епізоду із старцем, якого старший брат прогнав?

-    Такою ж буде інтонація і при відтворенні образу середнього брата ?

-    Яка мова у молодшого брата і його дружини?

-    Яка мова старця?

-    Яким буде тон оповідача в кінці казки?

V.  Закріплення    набутих    знань.

1. Бесіда.

-    Що таке казка?

-    Які є види казок?

-    Яку казку ми вивчили сьогодні?

-    Чого вона нас вчить?

VІ.  Підсумкове слово вчителя.

VІІ.  Домашнє завдання.

1.  Намалювати один з епізодів казки.

2.  Опрацювати вдома статтю “ Дійові особи”.

3.  Переказувати казку “Названий батько”.

 

Урок у 6-му класі

Тема:  Народні анекдоти

Мета:  ознайомити   учнів   з   анекдотами ,   дати   поняття   про   народний

анекдот,   його   особливості,   шляхом  практичного  спостереження

закріпити поняття народного анекдоту;  розвивати  почуття  гумору,

спостережливість ,     уміння       робити      висновки ;      виховувати

доброзичливість,  толерантність,  позитивне  сприйняття   дійсності.

Обладнання:  яскравий плакат “Анекдоти в малюнках”, на кому зображені

малюнки   дітей   на   теми   популярних   анекдотів,  зошити,

підручники.

Тип уроку:  комбінований.

Хід уроку.

І.  Актуалізація опорних знань учнів.

1.    Перевірка домашнього завдання.

а)  Виразне читання, коментування змісту байок.

б)  Визначення особливостей тієї чи іншої байки.

2.    Підсумок.

Деякі байки викликають усмішку, тому що вони зображують якусь комічну ситуацію з життя людей. Слід зазначити, що гумор – яскрава риса національної вдачі українців.

ІІ.  Мотивація навчання школярів.

1.    Оголошення теми, мети і завдання уроку.

2.    Повідомлення учня.

Інформаційна довідка про гумор. Гумор – це зображення смішного в  доброзичливому, жартівливому тоні. Гумор висміює часткові недоліки якихось загалом позитивних явищ, подій чи смішні риси хороших людей. Висміює, бажаючи добра. Цей спосіб вислову дуже часто зустрічаємо в народній творчості, особливо в казках, прислів,ях, приказках, байках, жартівливих оповіданнях.

3.  Перехід до теми.

Тому й не дивно, що виник такий жанр як анекдот. Народна мудрість за допомогою афоризмів (крилатих висловів) духовно опікує цілі покоління: дає поради, настанови, засуджує зло, возвеличує добро, дбає про радість буття, святкові та буденні веселощі українців. Такій меті служать також короткі форми жартівливих оповідань, гумористичних віршів. Вони легко запам,ятовуються, їхнє дотепне слово веселить душу, сіє радість.

ІІІ.  Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.    Пояснення вчителя.

Історична довідка про анекдот. Це слово грецьке і в перекладі означає неопублікований. Уперше термін “анекдот” з,явився в УІ ст. : так візантійський історик Прокопій назвав збірку невеликих жартівливих творів, у яких розповідалося про різні смішні випадки з життя імператора Юліана та його придворних. Згодом анекдоти, що виникали й були популярними в народі, потрапляли до рукописних книжок, в яких були вже вміщені в інші твори. З ХУІІІ ст. видаються збірки самих лише анекдотів, що їх записували збирачі фольклору.

2.    Виразне читання анекдотів.

В результаті такого читання і деяких коментарів учителя учні мають зрозуміти, що жанр анекдоту охоплює різні види дрібних жартівливих прозових фольклорних творів. Діти можуть самі можуть пригадати смішні випадки з життя, що стали анекдотами.

3.    Бесіда.

-      Які за формою анекдоти?

-      Які сюжети анекдотів?

-      Яких тем торкаються анекдоти?

-      На що вони спрямовані?

-      Чи доброзичливий гумор в анекдотах?

4. Робота в зошитах.

Визначити й записати основні особливості анекдотів: жартівливий зміст; несподіване й дотепне закінчення; невелика кількість дійових осіб (найчастіше – дві); прозова форма, переважно з діалогом; невеликий обсяг.

ІУ.  Закріплення вивченого.

Бесіда.

-      З яким жанром усної народної творчості ми познайомилися?

-      Які особливості анекдотів?

-      Що таке анекдот?

У. Домашнє завдання.

Підручник [ 31 ], прочитати с.40-42. Запропонувати учням створити альбом “Мій улюблений анекдот”, куди записувати анекдоти або смішні випадки з життя, вміщувати ілюстрації. Підготуватися до письмової роботи на тему “У піснях історія мого народу”: відшукати необхідні тексти народних пісень, прислів,я, приказки.

 

 

 

 

 

 

Тема:  Народні байки: “Як ворона дістала зі збанка води”, “Не впусти рака

з рота”, “Миша, Жаба і Каня”, “Хвалькувата Муха”, “Миша і Жаба”.

Мета:  познайомити учнів  із  жанром народної  байки,   її   особливостями,

вивчити  і  закріпити  це поняття через спостереження над текстами;

розвивати   творчу   уяву ,   образне   мислення ,    спостережливість,

виразного читання художніх творів; виховувати в  учнів  відразу  до

легковірності ,   лицемірства ,   поважне    ставлення   до   скарбниці

народної творчості.

Тип уроку:  комбінований.

Обладнання:  ілюстрації   учнів до байок, підручники, зошити.

Хід уроку.

І.  Актуалізація опорних знань учнів.

1.    Перевірка домашнього завдання.

а) Запис в зошити плану статті з підручника “Значення народних пісень”.

б)  Виразне читання напам,ять пісні “Єднайтесь, брати-українці”.

2.    Підсумок вивченої теми.

ІІ.  Мотивація навчання школярів.

1.    Оголошення теми, мета і завдань уроку.

2.    Виразне читання байки “Як ворона дістала зі збанка води”.

3.    Бесіда.

-      Чому одна ворона полетіла геть, а інша дістала-таки води?

-      Як ви розумієте прислів,я, що прозвучало в байці?

-      Що ви знаєте про прояви винахідливості у тварин, птахів?

4.    Виразне читання байки “Не впусти рака з рота” (можна підготувати виразне читання за дійовими особами: автор, Ворона, Рак).

5.    Бесіда.

-      Як Ворона ставиться до своїх батьків, братів, сестер?

-      Чому Ракові вдалося обдурити Ворону?

-      Чому навчає нас ця байка?

6.    Робота з лексемами.

Звертаємо увагу на слова, які будуть незрозумілими в цій байці.  Подивіться уважно на дошку: каня – це рід шуліки, процесувати – судитися, брати участь у судовому процесі, маєтки – чиєсь майно, власність.

7.    Виразне читання байки “Миша, Жаба і Каня”.

8.    Бесіда.

-      Чи було щось смішне в цій байці?

-      Чи могла б Миша та Жаба дійти згоди?

-      Що для цього треба було зробити?

-      Чи доводилося вам спостерігати, коли сваркою двох людей скористався хтось третій?

-      Чому навчає ця байка?

9.  Перехід до теми.

Слово “байка” не є для вас новим. Вам відомі прізвища багатьох байкарів: Григорія Сковороди, Петра Гулака-Артемовського, Євгена Гребінка, Леоніда Глібова. Але сьогодні ми поговоримо про народну байку.

ІІІ.  Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.    Пояснення вчителя.

Шлях байки і своєрідний, і повчальний. Це одна з найцікавіших сторінок в історії світової літератури. Первісна байка була видом усної народної творчості. Її створював народ, вона переходила з уст в уста, змінювалась, удосконалювалась як і кожний вид фольклору. Ми не маємо достовірних відомостей про першого байкаря. Легенда розповідає, що першим байкарем був римський раб Езоп. Йому приписують багато сюжетів античних байок. Слід відзначити, що байка завжди вважалася найдемократичнішим жанром. Вона захищала інтереси скривджених і пригноблених. Тож не дивно, що першим її творцем народ назвав вихідця із свого середовища – простого раба.

Байка – це невеличкий, повчально-гумористичний чи сатиричний твір алегоричного змісту. Народні байки походять від казок про тварин, тому мають дещо спільне з ними. Як і казки, вони прозові, деякі з них мають зачин,  персонажі-тварини діють і розмовляють як люди.

2.    Робота в зошитах.

Особливості народної байки: стисло розповідається про одну подію; значно коротші від казок; діють виключно звірі, птахи, комахи; в образах тварин змальовуються люди, з їхньою вдачею, поведінкою;  з подій і героїв, зображуваних в байці, висловлюється повчання (мораль).

3.    Виразне читання байки “Хвалькувата Муха”.

4.    Бесіда за питаннями.

-      Яка праця людини викликає повагу і схвалення?

-      “Що вартий чоловік, котрий чужою працею хвалиться”?

-      Які ви знаєте прислів,я і приказки про хвастунів та безсовісних людей?

-      Які особливості цієї байки ?

5.    Виразне читання учнем або вчителем байки “Миша і Жаба”.

6.    Бесіда за питаннями.

-      Чому Жаба так хотіла, щоб Миша побувала на весіллі?

-      Про які почуття Жаби до Миші слід думати?

-      Чому Миша так беззастережно довіряла Жабі?

-      Як сталося, що птах проковтнув обох?

-      Який зміст останніх двох речень?

-      Які особливості цієї народної байки?

7.    Підсумок уроку.

Отже, байка допомагає людям осмислити життєві прикрощі та негаразди, конфлікти і тривоги. І завжди, в найскрутніших обставинах, які вона зображує, звучить її то гірка, то сповнена гумору і філософських узагальнень думка, що збагачує людський духовний досвід, додає оптимізму й мудрості.

ІУ.  Домашнє завдання.

Підручник [31], прочитати с.36-40, підготувати виразне читання однієї з байок. Самостійно прочитати твори: “Піддурена Ворона”, “Лисиця й виноград”, “Як Бузьок помирив Мишу із Жабою”, “Вівця, Лисиця та Вовк”. Прочитати найулюбленіші анекдоти із збірників, газет чи журналів.

 

 

 

 

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ

ВИВЧЕННЯ ФОЛЬКЛОРУ

У  ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

 

Значне місце у шкільній програмі з літератури відводиться вивченню усної народної творчості, ознайомленню з її різновидами. Вона представлена багатьма жанрами:    5 клас – народні казки, оповідання, народні перекази та легенди, прислів,я та приказки, загадки; 6 клас – народні пісні, байки; 7 –   народні думи, балади; 8 клас – народна лірика; 9 – народна драма; 10 клас – народний епос; 11 клас – повторення і узагальнення  [ 15, с.7-158].

Але годин на вивчення цих творів відведено мало. Та справа не тільки в цьому: в Україні до цього часу хронічно бракує нових підручників і посібників, які б по-новому, об,єктивно висвітлювали проблему викладання усної народної творчості у школі, давали повне, не обмежене ідеологічними рамками уявлення з цієї проблеми.

В останні роки проблемою вивчення і викладання усної народної творчості досить плідно займаються М. і З. Лановик  [7, с.9-94 ]. У  підручнику “Українська усна народна творчість” на основі першоджерел дослідження українського фольклору, зокрема, праць М.Костомарова, О.Потебні, М.Грушевського, І.Франка та ін.,  по-новому трактується культурний спадок українського народу. Значна увага приділяється загальнотеоретичним проблемам, дослідженням джерел виникнення та розвитку найвідоміших шкіл і напрямків вітчизняної та світової фольклористики, піднімається низка нових питань. Велика увага приділяється сучасним проблемам збереження культурної традиції та її вивчення.

Досить плідно проблемою викладання усної народної творчості у школі займається Б.Степанишин [23]. Методично-літературознавчий посібник дає аналіз родового, видового й жанрового багатства прадавньої  і давньої української літератури. Уперше в історії нашої культури фольклор трактується  як художня словесність  [ 23, с. 125 ].

Допомогою вчителю у підготовці   до уроків вивчення усної народної творчості у середній школі слугує посібник Ф.Поліщука “Вивчення усної народної творчості”, в якому розглядаються основні особливості фольклору, його місце і роль у житті народу, характеризуються фольклорні жанри і окремі твори, визначені для вивчення шкільною програмою, даються методичні поради щодо проведення уроків та збирання народної творчості. У наш час проблеми вивчення фольклору стають дедалі актуальнішими. Жодна гуманітарна наука – ні етнографія, ні історія, ні лінгвістика, ні літературознавство – не  можуть обходитись без фольклорних матеріалів. Дослідники поступово усвідомлюють, що розгадки та пояснення багатьох явищ духовної культури криються у поетичній творчості народу [5; 10; 11; 18].

При всій своїй розмаїтості фольклорні твори мають багато спільного. Ця спільність, насамперед, виявляється в їх правдивості, життєстверджуючому характері, в художньо-образній системі. Визначальною рисою фольклору є колективний характер його творення. Звідси – варіантність його жанрів, відсутність певної усталеності текстів. Саме це  й  дає    можливість у процесі вивчення усної народної творчості спиратися на фольклорні твори, які побутують у даній місцевості, зіставляти їх варіанти. Наприклад, знайомлячи п,ятикласників з тим, що таке прислів,я, даємо учням завдання записати від старших кілька зразків приказок та прислів,їв на певні теми, скажімо, про працю, досвід, знання, розум, явища природи чи про певні вади людини – підступність, зазнайство, безпринципність, упертість, неохайність та ін.

Поняття про усну творчість учні набувають і збагачують протягом усіх років навчання у школі. Усна народна творчість і література тісно пов,язані між собою. Всі великі письменники виросли на грунті фольклору, а тому в їхніх творах можна часто зустріти спільні з фольклором образи, теми, сюжети, образотворчі засоби.

Плідно займається вивченням фольклору Г.Токмань; вона подає структуру аналізу епічного твору: історія написання твору; історична основа; рід, жанр, жанровий різновид; тематика і проблематика; композиція (зовнішня; сюжет – конфлікт у його основі, художня послідовність компонентів (зав,язка, розвиток дії, кульмінація, розв,язка); позасюжетні елементи та їхня художня роль; персонажі (головні, другорядні, епізодичні; групування їх навколо конфлікту)); характеристика дійових осіб; ідейний зміст твору, емоційні оцінки народних авторів; мовностилістичні особливості  [24, с.15].

Найслабшим місцем шкільного вивчення твору залишається дослідження його мови . На це просто не вистачає часу, та й учням це не так цікаво, як стежити за поворотами сюжету. Вихід – в увазі до мовленнєвої деталі, образного висловлювання, прислів,я.

Переважна кількість оповідань, казок, легенд, переказів, які вивчаються за програмою, виразно читаються перед тлумаченням. Робота з твором повинна проводитися у двох аспектах – докладний аналіз фрагмента і широке узагальнення художнього багатства всього твору.

Кожний прийом роботи з твором у школі застосовується за принципом від простого до складнішого у зв,язку з віковими та індивідуально-інтелектуальними особливостями розвитку учнів. Важливим прийомом роботи з твором є складання плану. План може бути: за формулюванням – звичайний, цитатний, комбінований; за побудовою – простий і складний; за змістом – план переказу усього сюжету або його елемента. Додамо ще такі типи планів за змістом, як: план опису, план роздуму, план історичного екскурсу,  план прологу чи епілогу, тобто  план певного позасюжетного компонента твору. Широко застосовується також план характеристики персонажа. У 5-му класі складається простий план (звичайний і цитатний), з 6-го – складний.

Є. Пасічник пропонує такі види роботи з планом: поділити текст на частини відповідно до запропонованого плану; замінити цитатний план звичайним; деталізувати певний пункт плану; замінити простий план на складний   [11,  с.293-294].

Треба уникати типових для учнів помилок: плутання родових і видових понять; пропуск важливих моментів і надмірна деталізація одного факту; невміння розрізняти головне і другорядне; стилістичних та правописних огріхів. Складання плану допомагає учневі запам,ятати перебіг подій у творі, з,ясувати логіку народної думки, дисциплінує власні роздуми дитини.

Наступний етап – переказування. Переказ – це близька до тексту розповідь. Завдяки йому учень не тільки запам,ятовує зміст твору, а й переймається його емоціями. Підготовча робота складається з таких моментів: вибір тексту або фрагмента для переказування, складання плану, творче опрацювання матеріалу, усне переказування. Є такі види переказу твору: переказ близько до тексту, розповідь-витяг, стислий переказ. Розповідь-витяг привчає учнів давати точну відповідь на поставлене питання, стислий переказ – відокремлювати головне від другорядного  [22, с.95].

Прийом усного малювання методисти рекомендують для роботи з підлітками, особливо молодшими [6; 16; 23; 28]. Він розвиває відтворюючу уяву. Учитель добирає уривки з описом конкретного простору. Завдання спочатку обмежується малюванням – словесним – однієї картини, згодом воно ускладнюється: необхідно намалювати в уяві й описати побачене як серію картин. Простіше обмежуватися зоровими образами, пов,язані з іншими органами чуття – слуху, нюху, смаку, дотику. Слово “малювання” обмежує завдання і не використовує усіх можливостей художнього слова [2].

Б.Степанишин рекомендує аналіз твору розпочинати з мікрообразу. Потім перейти до порівняння, символів,  але не будь-яких, а саме ключових, знакових у творі. Проводити усне малювання, щоб зримо уявити описане. І, врешті, шукати підтекст фрази або цілого твору, бо саме в ньому ховається ідейна оцінка [23, с.81].

Підвищення читацької культури дитини, поглиблення безпосереднього сприйняття твору, моральний та естетичний вплив художнього тексту на дитину – завдання уроку. Учитель  повинен уміло скеровувати  діяльність учня, узагальнювати результати його творчої, самостійної роботи, ставити проблемні питання, які допомагають виділити  в матеріалі головне. Використання карток-завдань дає змогу реалізувати індивідуальний підхід до учня, поглибити особисте розуміння тексту великого за обсягом твору.

Прийом інсценізації твору є традиційним в українській школі. Вчитель разом із школярами, як правило, інсценізують улюблені  казки. Для цього слід скласти перелік дійових осіб, написати репліки персонажів, можливо, зробити декорації та костюми.

Є.Ільїн  пропонує нетрадиційний, оригінальний підхід до прочитання творів у школі:

-    деталь – від   неї   йти   до   цілого;   другорядні   персонажі   інколи

відкривають глибину задуму, допомагають побачити головних    героїв на весь  зріст;

-           прийом: гарний учень той, котрий виправить учителя;

-     мистецьке читання і коментування лише найяскравіших сцен;

-           додому питання одне, а не кілька дрібних;

-           не “розбирати ”героїв, а спілкуватися з ними;

-           гра – це пошук художніх деталей, без котрих не працює “механізм” твору; потрібна історія, яка “розкручується.”

-           вступ    до    вивчення    твору    –    через    обкладинку   книжки,   її

оформлення    [6, с.113].

Навчальні ситуації, з яких складатиметься урок, необхідно спланувати таким чином, щоб їхній зміст та перебіг передавав неповторність твору.

Звертаємося до жанру казки.  Жоден із жанрів літератури не користується такою популярністю серед дітей, як  народна казка. Це чудовий засіб розвитку в них фантазії, засвоєння суспільного досвіду. Вивчення казки переважно включає такі етапи:

-           підготовка учнів до сприймання казки;

-           читання чи розповідь казки вчителем або прослуховування твору у            виконанні майстрів художнього слова;

-           робота над текстом казки;

-           повторне читання казки (можливе і з елементами інсценування);

-           виготовлення ілюстрацій до окремих епізодів казки [23, с.95].

Казка як специфічний жанр фольклору обов’язково передбачає слухача. Варто зауважити, що далеко не кожна розповідь казки залишає незабутнє враження у дітей. Якщо оповідач не подбає, щоб зберегти художньо-стильові особливості казки, якщо розповідь сюжету буде зводитись до простого відтворення загальної канви подій без збереження повного художнього колориту, казка втратить свою естетичну силу і привабливість. А тому вчитель, розповідаючи казку, повинен обов,язково  використати традиційні зачини, казкові образи й прийоми. Казку не можна уявити без фантастики. У фантастичному змалюванні подій учні повинні побачити ту реальну основу, заради чого складена казка і що надає їй життєвого характеру.

Під час аналізу казок необхідно досліджувати логіку тих життєвих подій, які змальовані в них, психологічно вмотивувати поведінку героїв, ставити питання, які спонукають дітей помислити, поміркувати: “Чого вчить той чи інший казковий персонаж? Які думки і почуття народу висловлені у казці? Що схвалюється, а що засуджується у ній?”

Слід практикувати такі види роботи, які б допомогли учням збагнути поетичні узагальнення, що втілені у народних казках.

Щоб успішно керувати процесом осмислення і конструювання учнями казкових образів, учитель-словесник повинен враховувати особливості казки як специфічного жанру фольклору.

Учні засвоюють казкові прийоми тільки тоді, коли безпосередньо працюють над текстом твору, спостерігаючи за його художньою структурою. Без цього в них навіть і після вивчення розділу “Казки” так і не складеться уявлення про специфічні особливості відображення життя у народних казках, про роль казкової вигадки.

Психологи вказують, що існують так звані алгоритми казкових образів[10; 18;  19]. Найважливіші з них такі: аглютинація – поєднання ознак, властивостей предметів, які природно не поєднуються, зближення тих явищ, які не зближуються, перенесення предметів і явищ у нові часові та просторові відношення; гіперболізація – різке перебільшення з відповідною художньою метою властивостей людей, явищ; персоніфікація і метаморфози.

Казка не знає статичних моментів. У народних казках немає описів природи як певного фону, на якому розгортається дія. Природа виступає в ній активною життєвою силою, здатною втрутитися в події і відповідно змінити їх.

У народних казках здебільшого час є замкнутим сам по собі, не зв,язаним з часом, що виражає хід історії. Казковий час не виходить за межі казки. Він цілком замкнутий у сюжеті. Його нібито й немає до початку казки і немає після її закінчення. Він не визначений у загальному потоці історичного часу. Казка починається нібито з небуття     [5, с.200]. І лише окремі деталі, опис обставин життя, побуту часом дає підставу твердити про відображення у казках тієї чи іншої історичної доби. Для казкового сюжету є нехарактерним забігання вперед чи повернення назад, як це буває в інших епічних жанрах.

Щоб зрозуміти специфіку жанру, необхідно усвідомити його генезис, ті історичні, соціальні й інші причини, що покликали його до життя і закріпили за ним певні художні прийоми зображення. Під час розгляду певної казки необхідно звертатися до інших взірців, що й дасть можливість учням зробити потрібні наукові узагальнення.

Ніщо так ефективно не сприяє розумінню природи казки, як самостійна творчість дітей. Скласти казку – це значить свідомо осмислити ідею, якій підпорядковується і система образів, і її композиційна побудова, і її художньо-зображувальні засоби. Робота над складанням казкового сюжету – могутній засіб розвитку уяви. Здатність фантазувати – необхідна якість, яку слід виховувати у дітей.

Щоб навчити учнів логічно розвивати дію, можна практикувати створення казок на основі запропонованого початку. Наприклад: “Колись давно жив-був на світі вовк. І такий лютий-прелютий, що нікому від нього життя не було. От зібралися звірі на раду та й почали думати, як провчити вовка … ”.

Складені казки потрібно колективно проаналізувати з погляду їх змісту і особливостей форми. Учні визначають, до якого виду казок їх можна зарахувати і чому. Слід з,ясувати, що хоче сказати учень своєю казкою, що ріднить її з народними казками, які місця казки учням сподобалися, що вони хотіли б порадити автору.

Розрізнені знання учнів про народну казку та її різновиди словесник приводить у певну систему на уроках з позакласного читання. Адже  діти читають казки різні за ідейним спрямуванням і жанровими особливостями.

Успішне формування в учнів теоретико-літературного поняття про народну казку можливе лише тоді, коли здійснюється тісний взаємозв,язок у викладанні літератур.

Формування понять про народну казку поглиблюється і під час вивчення учнями казок літературного походження, хоч зрозуміло, що літературна  казка і народна казка мають свої особливості. Зіставляючи їх, учні знаходять ряд спільних моментів, яскравіше виділяють те характерне, що властиве народним і літературним казкам.

Тему “Прислів,я”  учні вивчають у п,ятому класі. У молодших класах вони вже знайомилися з народними афоризмами, в яких розкривається мудрість народу, його спостережливість, життєвий досвід. Та і в повсякденному житті діти часто зустрічаються з прислів,ями, які побутують у розмовній мові.

Учнів не важко підвести до висновку, що прислів,я – це коротенькі, влучні народні вислови повчального змісту. Складність виникає в тому, що далеко не всі діти розуміють зміст багатьох народних прислів,їв.

Прислів,я, що вживаються у прямому значенні, наприклад: “Пильнуй кордон як зіницю ока”, “Розум – скарб людини”, здебільшого зрозумілі учням. Значно важче усвідомлюють вони вислови, які вживаються і в прямому і в переносному значеннях. Не всі учні можуть збагнути широту того художнього узагальнення, яке містять у собі приказки і прислів,я. П,ятикласники схильні до конкретного мислення. Звідси напрошується висновок: у процесі вивчення прислів,їв необхідно зосереджувати увагу на тих висловах, розуміння яких може викликати у них певні труднощі.

Оскільки в п,ятикласників ще слабо розвинене абстрактне мислення, вчителю необхідно практикувати такі види роботи, які дадуть можливість зіставляти зміст окремих прислів,їв з конкретними життєвими епізодами. Можна, наприклад, запропонувати учням дібрати народні афоризми до певних життєвих ситуацій. Саме шляхом зіставлень змісту народних прислів,їв з конкретними життєвими епізодами розкривається перед учнями  їх велика узагальнююча сила.

Слід загальними рисами охарактеризувати учням, що таке приказка. Практично п,ятикласники ще не вміють розрізняти приказку від прислів,я, а тому легко ототожнюють їх. Прислів,я -  розгорнуте судження, висновок,  приказка – лише образний вираз. Важливо, щоб учні усвідомили, що приказки й прислів,я узагальнюють соціально-історичний досвід. З цією метою вчитель повинен на уроці використовувати народні вислови, створені в різний історичний час.

Іноді вчителі дають завдання учням складати приказки й прислів,я. На наш погляд, така робота не може бути виправданою. П,ятикласникам не під силу створювати афористичні, гранично стислі, влучні вислови, сповнені глибокої думки і почуття. Корисно для учнів писати твори на тему прислів,я. Діти охоче  розкривають зміст народних прислів,їв, придумують епізоди, пов,язані з життям класу, школи.

Уроки, на яких вивчають загадки, викликають інтерес у дітей. Для учнів це своєрідна інтелектуальна гра.  Певні уявлення про загадку як поетичний жанр фольклору учні вже мають. Вчитель поглиблює знання дітей на новому матеріалі, не дублюючи знайомі вже їм види роботи.

По-різному можна розпочати вивчення теми “Загадки”. Одним із способів є активізація  попередніх знань дітей. Інший – запропонувати п,ятикласникам відгадати ряд загадок, на основі чого робиться певний висновок і узагальнення. Важливим засобом активізації учнів є конкурси. Їм можна запропонувати гру: хто знає найбільше загадок на певну тему.

Які форми роботи не практикував би вчитель на уроці, вони повинні бути спрямовані на те, щоб п,ятикласники зрозуміли естетичну функцію загадок. Вона полягає у тому, аби відкрити  у звичайних, буденних явищах багато цікавого, поетичного, збагачувати уяву, розвивати у людей кмітливість, тренувати пам,ять. На уроці слід ознайомити учнів з такими різновидами загадок , як шаради, головоломки.

Велике значення для засвоєння жанру загадки мають творчі роботи учнів. Письмові вправи на самостійне складання загадок успішно виконують тоді, коли діти знають, які особливості змісту й форми загадок, мають чітке уявлення про загадку. Це можливо лише при умові теоретичного вивчення теми, а також вміння дітей виділити найхарактерніші ознаки предметів чи явища, які необхідно підкреслити в загадці.

Одним з ефективних прийомів є складання загадок за аналогією. Робота за певним зразком полегшує виконання творчого завдання.  Учні успішно складають загадки, використовуючи при цьому протиставлення. Тут потрібна певна послідовність дій.

Отже, успішне свідоме виконання практичної роботи – самостійне складання загадок – включає такі етапи: вибір предмета зображення і засвоєння учнями відповідної інформації про цей предмет; виділення його найхарактерніших ознак; вибір форми вислову; передача думки в поетичній формі. Таким чином, вивчення малих фольклорних жанрів вимагає своєрідного підходу, який зумовлюється їх жанровою і родовою специфікою.

Народні пісні учні вивчають у шостому класі, думи – у сьомому. Їхні знання про народну пісню і думу поглиблюються і в наступних класах, адже творчість багатьох письменників тісно пов,язана з фольклором. Вивчення художньої літератури розкриває перед учнями значення пісні і думи в житті народу, в розвитку культури.

Учням важко аналізувати народні пісні і думи в єдності форми і змісту, збагнути своєрідність їх образів і композиції. Тому ці твори нерідко постають у дитячій уяві сухими логічними схемами, позбавленими барв життя. Отже, втрачається їхня чарівність, художня неповторність. Потрібна велика робота над цими творами. Пісня і дума вимагають своєрідного підходу до їх вивчення. Жанрова своєрідність народної пісні зумовлена не тільки особливостями змісту, а й ритмомелодійною будовою, засобами художньої виразності. Тонкий ліризм і особлива поетичність народної пісні безпосередньо виявляється в її мелодії; тому й важливо, щоб, вивчаючи пісні, учні почули їх у грамзапису чи у безпосередньому виконанні.

Без мелодії, музики важко донести до учнів неповторний колорит різноманітних пісенних жанрів, розкрити емоційне забарвлення твору. Жодне читання, яким би майстерним воно не було, не може замінити пісні в її   природному виконанні. Діти недостатньо усвідомлюють взаємозв,язок між мелодією, ритмом і загальним характером звучання пісні, що призводить до поверхневого сприймання її. Тому необхідно відповідно спрямувати увагу учнів: або провести  розповідь про історичні умови життя, а потім прослухати пісню у грамзапису, або спочатку ознайомитися з текстом пісні, зробити аналіз його, а потім прослухати грамзапис.

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА СИСТЕМА РОБОТИ НАД УСНОЮ НАРОДНОЮ ТВОРЧІСТЮ У 5 – 6  КЛАСАХ  ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

 

Вивчення усної народної творчості у 5-му класі

 

Упродовж багатьох віків мистецтво слова служило вихованню людини. Тепер, коли матеріальні цінності волею складного життя витісняють духовні, коли більшість людей хвилює думка про те, щоб вижити у цей скрутний для незалежної України час, важче учителю-словесникові. Він мусить нести місію художнього слова сіяти  в душах дітей добро, правду, милосердя, очищати їх від скверни. Робота ця важка, але в майбутньому вона принесе свої плоди. Моральний ідеал народу розкриваємо у процесі вивчення казок “Мудра дівчина”, “Названий батько”, “Про правду і кривду”, п,єси-казки “Котигорошко”. У них утверджується  мудрість народу, духовна краса людини, перемога добра над злом, прекрасного над потворним.

У процесі читання і аналізу літературних творів даємо учням уявлення про специфіку літератури як мистецтва слова, елементарні відомості з теорії літератури. Так, вони засвоюють початкові поняття про усну народну творчість, мову художнього твору (прозову і віршовану), про епітет, порівняння, діалог, монолог [2, с.7-19] .

Під час вивчення українських народних казок учні вчаться стежити за розвитком дії і вчинками героїв,  дістають перше уявлення про народну казку як особливий жанр фольклору, про своєрідність мови уснопоетичної творчості.

Порівняно з початковою школою у 5-му класі вчитель піднімає літературну освіту учнів на вищий рівень, повідомляючи їм нові знання, формує інші уміння та навички. Тому на цьому перехідному етапі від початкової школи до середньої  потрібно вчити дітей активно включатись у бесіду, ставити запитання до тексту твору й готувати на них відповідь, працювати з текстом художнього твору. Поступово ускладнюванні прийоми цієї роботи готують учнів до аналізу епічного твору в старших класах. Так, під час вивчення усної народної творчості доцільно практикувати переказ легенд, казок, окремих епізодів з них. Перед цим приклад такого переказу повинен подати сам учитель. Застосовується усний переказ і під час вивчення прозових та драматичних творів. С.Русова зазначає: “Треба так переказати твір художній, щоб він став перед дітьми  в усій своїй силі  й  красі,  щоб  захопити   їх й    зробити моральне й естетичне враження”      [16, с.6]

Бесіда за прочитаним дає можливість учителеві перевірити, як учні сприйняли і зрозуміли твір, як ставляться до зображених у ньому подій, героїв. Під час бесіди вони дискутують, діляться своїми враженнями, висловлюють оцінні судження. Використовуються такі форми роботи, як складання плану, розглядання і виконання ілюстрацій до тексту, підготовка відповідей на запитання, придумування заголовків до окремих частин чи розділів твору, усне малювання тощо.

Відповідно  до кожного твору розробляємо різні типи  запитань і завдань. Їх можна поділити на такі групи:

а) запитання і завдання, що вимагають вибіркового переказу тексту;

б) запитання вибіркового характеру, що вимагають добирати факти з прочитаного під певним кутом зору;

в) запитання і завдання, які передбачають спостереження над художнім словом, художніми засобами, осмислення нових понять;

г) запитання і завдання, спрямовані на розвиток творчої уяви.

Водночас з нагромадженням учнями читацького досвіду запитання і завдання поступово ускладнюються.

Дуже важливо, щоб у процесі всієї навчальної роботи аналіз твору розвивав творчу уяву школярів, допомагав їм  краще уявити собі опис природи, зовнішність персонажів тощо. Вчитель досягає цього різними шляхами. Під час вивчення казок пропонуємо учням намалювати ілюстрації до них. Під час читання легенд і переказів про запорожців школярі можуть скласти уявний діафільм, кадри якого відтворюватимуть найяскравіші епізоди твору. Все це буде доповненням до поданих ілюстрацій у підручнику.

Учнівські роботи пов,язані із спостереженням над малюнками художників. Під час бесіди за ілюстраціями, репродукціями картин, фотографіями вчитель розкриває специфіку роботи художника, порівнює ілюстрації, твори живопису, архітектури, скульптури з творами художнього слова, вчить дітей розуміти мову інших мистецтв, з якими учням доведеться зустрічатися.

Розглядаючи ілюстрації, учні добирають рядки, що відповідають змісту твору, пояснюють, чому художник вибрав для своїх малюнків ті чи інші події, епізоди, розповідають, які почуття і переживання героя прагнув відтворити автор ілюстрації. Мета кожного такого завдання – допомогти дітям зрозуміти прочитаний твір, уявити собі героїв, а також активізувати творчу роботу школярів, самостійну думку, їхнє емоційне спрямування.

Для розвитку творчості та письмової мови учнів  використовуємо систему письмових робіт. Це твори за картинкою, твори-мініатюри і твори на вільну тему. До них учнів потрібно готувати. Скажімо, учитель пропонує дітям після вивчення статті про літературну казку написати твори на тему прислів,я, приказки чи казки . Діти можуть фантазувати, домислювати, але не відхилятися від теми твору. Особливим видом письмових робіт є розгорнуті відповіді на запитання, що є своєрідною підготовкою до майбутніх творів на літературні теми. Наприклад, “Чому автором казок, пісень, прислів,їв, загадок вважають народ? ”.

Учителів постійно хвилює питання, яким має бути сучасний урок літератури. Повноцінним урок буде лише тоді, коли на ньому пануватиме атмосфера співдружності, творчості. На уроці мають бути художня розповідь і виразне читання, усне малювання і виконання творчих робіт тощо.

Учитель тільки тоді досягне високого рівня засвоєння учнями навчального матеріалу, коли залучить до творчої діяльності всіх дітей класу. Залучення до творчої діяльності не лише обдарованих дітей, а й усіх учнів корисне як для художнього, так і для загального  їх розвитку. Завдання вчителя – формувати творчу, активну особистість, її високу культуру й естетичні потреби. Шляхи формування уявлень і уяви, повноцінного, всебічного і самостійного осмислення художнього твору є різноманітними. Але, як свідчить передовий педагогічний досвід, велику роль тут відіграють завдання, покликані пробуджувати творчість школярів. Такі завдання допомагають розв,язувати цілий комплекс проблем: пробуджують думку, уяву, збільшують силу почуттєвого пізнання, повніше передають відбите у звуках, фарбах, запахах, рельєфних окресленнях    [28, с.92-93].

Учені виділяють три види літературно-творчої  діяльності учнів: сприймання твору; засвоєння історико-літературних і теоретико-літературних знань; власна літературна творчість школярів[6, с. 94].

Потрібно надати творчого характеру основним видам діяльності на уроках, а не в позакласній роботі. Це дасть змогу зменшити навантаження на пам,ять наших школярів. Адже не творчий, а відтворюючий характер засвоєння знань у школі став основною причиною перевантаження учнів.

З метою розвитку поетичного чуття мови і розуміння зображальних засобів учням можна пропонувати спеціальні вправи. Особливе місце відводиться поетичним диктантам, у яких, уважно прислухаючись до ритму й рими, школярі відновлюють попередній вигляд поезії, до цього перетворений у прозу. Корисними у творчій діяльності будуть вправи на добір пар, що римуються, з цілого ряду нових слів і виразів. Показуємо учням, як добирати ці пари. Вони ознайомлюються і з технікою віршування. Для розвитку образного мислення можна використовувати вправи, де замість пропущених поетичних епітетів і народних метафор учні вписують свої, мотивуючи свій вибір. Потім вони зіставляють їх з фольклорним твором. У процесі цієї діяльності учні осмислено сприймають метафоричні вирази. Все це збуджує образну уяву школярів, дає можливість спробувати свої сили у творчій діяльності.

Активізуємо творчу діяльність учнів і під час виразного читання художнього твору. Так, у 5-му класі учні повинні вміти визначити темп читання (швидкий, середній, повільний), паузи (короткі, довгі), інтонацію (розповідна, питальна, оклична), правильно розставляти логічні наголоси, виразно читати твори, передавати красу пейзажів, емоційну забарвленість мови тощо  [3, с.43].

Як доводить дослідно-експериментальна робота, повноцінне вивчення фольклорного твору залежить від творчої активності учнів на уроці, що якісно впливає на розвиток поетичного сприймання твору, образної пам,яті і мислення, естетичного почуття і творчої уяви, які є важливими компонентами літературних здібностей.

Успішне проведення уроку літератури залежить від рівня розвитку здібностей учнів-читачів створювати живі образи і картини образного бачення (здатність  уявляти дійсність в образах і картинах) і образного мислення (здатність викликати і співвідносити образи для виявлення певної ситуації чи характеру). Однак для певного осягнення п,ятикласниками фольклорного твору необхідний і логічний аналіз уявлюваних читачем картин, образів. Такий аналіз спрямовує, коректує уяву учнів, не дозволяє їм    відходити від народного трактування образу, розвиває образне і понятійне мислення школярів.

Важливим компонентом творчої діяльності учнів на уроці є розвиток усного і писемного мовлення, що допомагає заглиблюватися у тканину фольклорного твору, осягати красу образної системи, сприяє розвитку уяви.

П,ятикласники вчаться складного мистецтва – бути читачами, слухачами, глибоко сприймати фольклорний твір, оцінювати  героїв, їхні вчинки, оцінювати історичні події. На цьому етапі  дуже важливо розвивати їхні думки і почуття, здійснювати моральне, етичне і естетичне виховання під час вивчення усної народної творчості на уроках літератури, формувати вміння розуміти й оцінювати фольклорний  твір.

Підсумовуючи вище зазначене, подаємо план-конспект уроку у 5-му класі (див. у додатках).

 

У 5 класі вивчаються народні казки. За програмою на вивчення казок орієнтовно можна відвести 6 год. Крім того, 2 години виділяють на уроки з позакласного чи¬тання. Ці години можна розподілити так:

“Названий батько”        —     про дійових осіб казки,

про виразне мовлення і читання              - 2 год.

“Мудра дівчина”           —     виразне читання казок,

поняття про народну казку                - 2 год.

“Про правду і кривду”   —      пауза, мовленнєвий такт                     - 2 год.

“Названий батько”. Казка вчить дітей не лише “за правду не забувати”, а й шанувати батька, матір, старших людей.

Під час роботи над текстом варто запропонувати учням вис¬ловити своє враження від прочитаного, розповісти про кожного з братів, зокрема , про те, як мали жити бра¬ти, ставитися до людей, до майна. Діти повинні пояснити, чому, на їхню думку, шкідливі зажерливість, прагнення до надмірно¬го особистого збагачення за рахунок зубожіння інших. Учитель пропонує знайти слова і вирази, які свідчать про жорстокість старшого і підстаршого братів і про те, як їх покарала доля за це. Про доброту й милосердя найменшого брата і його дружи¬ни потрібно говорити окремо. Слід підкреслити, що коли люди¬на робить іншим добро, то воно повертається до неї сторицею. Недаремно слово Правда написане в казці з великої букви, бо народ возвеличує її, висловлює їй свою шану і любов. Народ нас вчить про Правду не забувати і Правдою жити.

У підручнику подаються прислів'я. Пропонуємо дітям дібра¬ти їх для характеристики братів. Тут же визначаємо, які в казці події є реальними, а які — фантастичними. На цьому ж уроці оп¬рацьовується стаття “Дійові особи”. Учитель демонструє карти¬ну, на якій зображено дійових осіб українських і російських на-родних казок, і пропонує усно назвати казки, в яких діють зображені художником персонажі: “Котик і Півник”, “Казка про рибалку і рибку”, “Колобок”. Учні вибирають свого улюбленого героя казки, відтвореного на картині. Можна, якщо дозволить час, повторити цю казку або запропонувати дітям розповісти її кінцівку.

Додому вчитель дає завдання намалювати героя з улюбленої казки. Якщо в когось з учнів не вийде, то негативну оцінку за це ставити не варто.

Бесіду за малюнками до казок можна провести за такими запитаннями:

-           Кого відобразив тут художник? Якою він змалював Лисичку?

-           Які в неї одяг, постава? В яких казках ви зустрічали Лисичку?

-           А в який момент зображено Півника?

-           Що свідчить про те, що Півник був працьовитий? Як передав це художник?

-           З якої казки ви пам'ятаєте Вовка? Що сталося з ним, коли він просидів ніч, встромивши хвоста в ополонку?

-           Про що йдеться в казці про солом'яного бичка? Як відображе¬но це на малюнку?

-           Кого змалював художник із казки про рибалку й золоту риб¬ку? Якою мовою ви читали цю казку? Яких інших дійових осіб цієї казки ви знаєте?

-           Як змальовано Зайчика? Які казки ви читали про пригоди Зайчика?

-           Чи подобається вам Зайчик з кінофільму «Ну, постривай!»? Чому він вам подобається?

-           Кого із змальованих художником дійових осіб ми ще не назвали? Про що йдеться в казці, де діє Іван - селянський син? Яких зображених на малюнку дійових осіб ви зустрічали в російських та білоруських народних казках?

Статтю «Про виразне мовлення і читання» учитель дохідливо донесе до розуміння учнів, пояснивши спільне і відмінне в усно¬му мовленні та виразному читанні. Він повторить з ними відомі їм з початкової школи засоби виразного читання.

Див.: Додатки.

Робота над казками має своє продовження і в позакласній діяльності учнів. Можна організувати ранок чи вечір казки. До нього школярі готують костюми казкових героїв, запрошують дітей з початкових класів, своїх батьків. Учитель готує учнів ( бажано дівчинку і хлопчика), які ведуть програму, говорять слова від автора тощо. Для інсценізації можна взяти казки, що їх діти вивчали в класі, а також нові (на вибір учителя та учнів). Тут словесник має спільно працювати з учителями музики і співів та малювання. Адже дуже добре, коли казки виконуються у супроводі музики. Учитель малювання разом з учнями старших класів готує декорації для сцени, допомагає виготовити костюми. Цю роботу можна назвати і святом казки. Святковість має бути присутньою на кожному уроці, а на підсумкових заходах вона є обов'язковою. Діти тут прилучаються до краси слова у поєднанні з красою музики, співів, образотворчого мистецтва. Тут виявляється їхня творчість, що є основою життя.

Коли йде ивчення легенд та переказів, об,єктом вивчення обираємо збірку “Січова скарбниця”, яку складають перекази й легенди саме Нижньої Наддніпрянщини, бо вона зберегла ці перлини усної народної твор¬чості про Запоріжжя — край, який волелюбні козаки прославля¬ли у своїх звитягах [20]. Переповідаємо кілька переказів, зупиняємося на назвах “Ведмідь-могила”, “Савур-могила”, “Козаки-звитяжці”, “Січ-мати” та підсумовуємо сказане.

У підручнику для 5-го класу   [12]   подано кілька переказів і дві  легенди. В основному це перекази про запорожців. Перед тим як читати переказ “Боротьба з ординцями”, учитель розповідає учням, що в далеку давнину на українську землю час¬то нападали турки і татари. Вони вбивали старих людей, а молодь забирали в полон. Вивозили навіть маленьких дітей, яких потім  навертали до мусульманської віри, виховували в ненависті до української землі, муштрували у своєму війську і посилали разом зі своїми воїнами грабувати Україну. Таких потурчених, побусурма¬нених юнаків називали яничарами.

Виразне читання переказу “Боротьба з ординцями” вводить учнів у ту епоху, коли козаки відбивали напади турків і татар. Опрацювання переказу “Запорожці в урочищі Сагайдачному” дасть змогу поповнити знання учнів фактичним матеріалом. Вони дізнаються, які були запорожці на вигляд (“Народ усе широко-плечий, вусатий, бравий...”), який у них був одяг (“Жупани ,  пояси ,  шапки ,  сап'янці  на  них  були  дорогі ” ),  як  вони були

озб¬роєні (“По боках і позад сідла у кожного пістолі, шабля”), як шикувалися (“Дорогою їдуть — як мак цвіте: і синіє, і зеленіє, і червоніє. Попереду ватажок, а за ним джура, козаки”).

Далі  розглядаємо з учнями ілюстрацію, де зображено, як козак б'є у литаври. Для бесіди вчитель використовує такі запи¬тання і завдання:

-           Як подавали сигнали тривоги козаки, коли виявляли наближення ворога?

-           Розкажіть про те, як билися козаки з ворогами. Посилайтесь на прочитані перекази в класі й самостійно вдома.

-           Який момент з життя козаків відображено на малюнку в підручнику?

Твори “Богатирі” та “Характерник Кравчина” можна запропо¬нувати учням прочитати самостійно, а потім, пояснивши незрозумі¬лі слова, провести бесіду за поданими в підручнику запитаннями    [4,  с.35].

З переказу “Козацьке житло” учні дізнаються, що таке Січ, як її було укріплено, де жили запорожці. Потім учні розглядають ще дві ілюстрації: укріплення Січі та землянку запорожця. Під час роботи над першою ілюстра¬цією пропонуємо їм такі запитання і завдання:

-           Як укріплена Січ? Для чого її обносили ровом, обставляли

дерев'яними палями?

-           Як розташовані курені? Чи додержав художник відображе¬ного у творі?

-           На території Січі побудовано церкву. Про що це свідчить?

-           Розкажіть, що нового ви дізналися, читаючи ці перекази?

Під час бесіди за другою ілюстрацією  ставимо уч¬ням такі запитання:

-           Що відобразив художник на стінах землянки?

-           У землянці стоїть бандура. Про що це свідчить?

-           Чи відобразив художник гостинність запорожців? Як саме?

-           Чим можна довести, що запорожці були віруючими людьми?

Під час читання твору “Як Сірко переміг татар” з'ясовуємо, що це легенда, бо в ній присутні фантастичні події. Після виразного читання легенди пропонуємо учням такі запитання і завдання:

-           Розкажіть про вдачу Сірка. Як він ставився до ворогів і християн?

-           Передайте близько до тексту, як Сірко переміг татар.

-           Що в цьому творі реальне, а що фантастичне?

У Т.Шевченка є чимало творів, у яких він змальовує запорожців. Про цих славних лицарів йому колись оповідав рідний дід. У переказі “Шевченко на Хортиці” відображено, як поет приїхав на острів , щоб поклонитися славній козацькій землі. Він попросив, щоб його завезли на острів Хортицю. Там він просто плакав, споглядаючи зарослий комишами та деревами острів, де гуляла колись козацька воль¬ниця. Ставимо учням запитання і завдання:

-           Хто розігнав Запорозьку Січ? Прочитайте у виносці, у яко¬му році відбулася ця подія.

-           Якщо ви знаєте ще твори про козаків і царицю, то розкажіть їх.

Можна прочитати зі збірки “Савур-могила” ще такі твори: “Як запорожці перехитрили царицю Катерину”, “Запорожці в Петербурзі”, “Як запорожці перехитрили Потьомкіна”.

Легенду “Чудодійна криниця” і переказ “Кривий Ріг” вираз¬но читають учні й визначають, чим подібні і чим відрізняються ці твори. Чому твір “Чудодійна криниця” ми називаємо леген¬дою ? Що в ньому фантастичного?

На завершення опрацьовуємо статтю “Про перекази і легенди”. Учитель запитує в учнів, які перекази чи легенди вони чули в своїй місцевості. Можна запропонувати в західному регіоні зібрати легенди й перекази про Олексу Довбуша, на Поділлі — про Кармелюка.

Вдома вчитель пропонує учням навчитися переказувати близь¬ко до тексту або вивчити напам'ять легенду чи переказ. Можна завести альбом, щоб записувати туди найкращі легенди чи пере¬кази , які складуть або зберуть учні. Альбом діти передаватимуть у кінці року учням, які перейдуть до 5-го класу. Його можна назвати “Перекази й легенди рідного краю”, “Золота скарбничка”, “Чарівна скриня”, “Джерело мудрості” тощо.

Після опрацювання переказів і легенд учитель знайомить учнів з поняттям про логічний наголос та інтонацію. Все це потрібно показати на творах, які вивчалися. Для вправ на виділення слова логічним наголосом та інтонацією учитель дає незнайомі учням тексти.

Під час опрацювання статті “Усна народна творчість і літе¬ратура” даємо учням поняття про літературні твори і народні.

Запитання і завдання для учнів:

-           Розкажіть, як виникають усні народні твори. Хто є їхнім автором? Як ще називають усну народну творчість?

-           Як виникли літературні твори? Назвіть свої улюблені  фольклорні та літературні твори.

-           Чи створюються тепер фольклорні твори? Наведіть приклади.

Вдома вчитель пропонує учням опрацювати теоретичну стат¬тю “Усна народна творчість і література” та підготувати відповіді на запитання, вміщені у підручнику [12]   після переказів і легенд та теоретичної статті.

Для письмової роботи можна взяти твір за картиною. Адже в підручнику  пропонуються репродукції картин на тему козач¬чини: “Козак Мамай”, “Портрет Павла Полуботка” та “Бій Мак¬сима Кривоноса із Єремією Вишневецьким”.

Орієнтовні запитання і завдання для роботи за картиною “Козак Мамай”:

-           Чи доводилося вам бачити картини, на яких змальований козак Мамай?    Розкажіть про них.

-           Зверніть увагу на одяг козака Мамая, на те, у якій позі він сидить.

-           Опишіть словами портрет козака Мамая.

-           Які художні деталі свідчать про те, що козак Мамай був сміливою людиною?

-           У який момент зображено козака? Чим ви можете підтвердити свою думку?

-           Які думки і почуття викликала у вас картина “Козак Мамай”?

 

Вивчення усної народної творчості у 6-му класі

Перший урок з циклу, присвяченого народній пісні, доречно розпочати вступним словом учителя. Подаємо його тези.

З чого розпочався фольклор? Цього не знає ніхто. Може, з бувальщини чи легенди, може, з прислів,я-приказки чи загадки, може, з жарту-анекдоту чи казки. Зрештою, фольклор розпочався з того, що людина, вражена красою й незбагненною величчю навколишнього, заспівала. Заспівала про степ широкий, річку “биструю”, гори височенні чи про любовне почуття, що його зродило щире закохане серце.

Цілком імовірно, що першою була пісня, в якій “вилилася вся минула доля, весь справжній характер України: пісня і дума становлять там народну святиню, краще добро українського життя, в них горить любов до батьківщини, виблискує слава минулих подвигів, в них дихає і чисте, ніжне почуття жіночої любові, особливо любові материнської”. Так сказав свого часу М. Добролюбов і зробив висновок: “Все коло життєвих, насущних інтересів охоплюється в пісні, зливається з нею, і без неї саме життя стає неможливим”   [5, с.48-49]. Істинно: без пісні, й передусім без пісні народної, духовне життя українця втрачає всю красу, звабу і головний сенс.

Пісня, що народжується в душі, збагачує ту душу, робить її дужою, нездоланною, в ній віра народу в майбутнє, в безсмертя нації. Пісня – найбільше духовне багатство нації, яка тією піснею возвеличена. Уся історія України викладена в піснях, бо пісні – то художній літопис народу.

Інший варіант початку уроку:

Не оголошуючи його теми, вчитель напам,ять читає: ”Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбів належить і народна лірична пісня України ”    [20, с.49].

“Пісня – голос душі народу, поетичний вияв його працелюбності й співучої вдачі, образне втілення його історії, моралі, мрії і прагнень. Скільки разів пісня ставала голосом непокори, кличем до борні, світочем віри і надії, зовом Отчого дому. Століттями шелестить вона ніжним леготом над колискою немовляти, теплими крилами обіймає закоханих, в,ється жайвором над росяними ланами, золотими сурмами вітає вона сонце у дні всенародних свят”     [25, с.6] .

Вона ж така нездоланна й безсмертна, як той народ, що її витворив.

Від того, як розпочати урок, залежить дуже багато. Тому пропонуємо ще один, третій, варіант – гуртовий спів народної пісні, яку знають усі учні. (“Ой у лузі”, “Тече річка невеличка”, “Ой не світи, місяченьку”), або пісні літературного походження (“Стоїть гора високая”, “Рідна мати моя”, “По діброві вітер віє”).

Кожен з уроків має своє, внутрішнє, планування. У ньому треба передбачити передусім вступне слово вчителя або читання якоїсь бувальщини, пов,язаної з конкретною піснею, чи уривка з художнього твору. Наприклад,   початок нарису “З далекої півночі” П.Грабовського:

“Втіхо моя, пісне українська! Мов дотик зачарованої істоти, ти зміцнюєш мої сили, кріпиш почування, викликаєш жадобу життя… Велика, незрівнянна, певно, твоя сила, коли ти зачудувала Європу, перейшла нетрі Азії, прийнялася в Америці… І лунаєш ти на славу рідної країни і того люду великострадального, в серці котрого зародилася, серед мук та лихоліття котрого побачила світ. О, твої чудові, тиховійні звуки!”

Логічно-емоційним продовженням такого зачину має пролунати пісня в гуртовому, дуетному чи сольному виконанні вчителя (учня, з фонохрестоматії). А тоді слово бере читець (вчитель або підготовлений учень), виразно-художнє читання котрого завершує найголовнішу частину уроку – процес сприймання пісні як музичного і як літературного твору. А вже після цього можна переходити до ідейно-художнього аналізу пісні – її історичної основи, проблематики, образів, поетики, системи тропів, ритмомелодики. Коли ж ідеться конкретно про обрядові пісні, то на початку ознайомлення учнів з ними необхідно пояснити, що таке синкретичне мистецтво й що таке анімізм (вчені-анімісти стверджують, що кожна річ у природі має душу) [22, с.24-32]. На вимогу-пропозицію вчителя учні називають ще десяток-другий народних пісень, з чого випливає підсумок – твердження про жанрове розмаїття українських народних пісень. Далі логічно виникає питання про поняття “пісня”. Гуртом клас дає просте визначення:

Пісня – це невеликий за обсягом віршований фольклорний твір, призначений для співу – хорового, сольного, дуетного і т.п. А вчитель додасть, як народ у піснях відображав своє життя, побут, звичаї, обряди, боротьбу проти поневолювачів і уславлював тих видатних осіб, які очолювали цю святу боротьбу, як у піснях невідомі нам творці виливали радість кохання, тугу за молодістю, опоетизували красу жіночу, велич матері, любов до України тощо.

Решту уроку учні з хрестоматії  [13, с.340]  читають тексти 10-12 пісень і визначають їхні види та жанри. На завершення – знову гуртове (сольне, дуетне) виконання кількох пісень. Вдома, крім опрацювання відповідної статті в підручнику, треба записати від якоїсь старої людини одну пісню.

На цьому ж уроці (на початку його чи на завершення) учням неодмінно треба показати підібрану вчителем або бібліотекарем школи виставку найпопулярніших фольклорних видань.

Вивчення народних пісень продовжується вивченням історичних пісень.

Не так просто вчителеві, до того ж обмеженому в часі, вибрати п,ять-шість історичних пісень для текстуального опрацювання, бо їх дуже багато й усі вони гарні. Важливо мати на увазі: загальнопоширеною є думка про те, що історична пісня – твір обов,язково про якусь видатну історичну особу або конкретну подію, скажімо, про битву. Не обов,язково. Головна вимога до історичної пісні – правильно відобразити епоху, суть доби, її дух, національну спрямованість  [5, с.105]. Важливо також наголосити, що історична пісня – не буквальна хроніка справжніх подій, зафіксованих літописцем, а узагальнення. Оскільки пісні – це художні твори, то в них часто-густо бачимо домисел, вигадку.

У загальноосвітній школі, особливо в наш час, мають прийти на урок історичні думи та пісні про славетних лицарів, щоб засобами саме таких творів відроджувати історичну пам,ять, формувати національну свідомість, плекати ідеал українця, прищепити учням елементарну людську властивість пишатися своїми предками   [2,  с.21].

На другому уроці – вивчення “Пісні про Байду”. Історичну довідку на тему: “Прототип образу Байди – гетьман козаків Дмитро Вишневецький” робить або вчитель, або підготовлений учень, а далі ставиться на програвач платівка і клас слухає “Пісню про Байду”. Потім – виразно-художнє читання її тексту “ланцюжком” – учнями по 2 рядки. Склавши колективно план пісні, клас під керівництвом учителя переходить до її аналізу. На початку його – словникова робота: пояснення незрозумілих слів. Центральна частина аналізу – характеристика мужнього, сміливого, стійкого козака-борця. Мужність його в тому, що він не лише переносить “на гаку” нестерпні муки (гіпербола), а ще й сміливо кидає прямо в очі турецькому султанові: “Твоя, царю, віра – проклятая, твоя царівночка поганая”. Кмітливий Байда розправляється з ворогами України. Слава йому! На закінчення уроку – ще одне прочитання пісні як зразок для учнів, які мають вдома завчити її напам,ять, а хто спроможеться – то й заспівати, а також засвоїти статтю підручника “Мужній воїн”  [1, с. 14-19].

Інший варіант вивчення “Пісні про Байду” за таким планом:

1.         Прослуховування фонозапису пісні.

2.         Виразне читання твору школярами.

3.         Бесіда:

а) Яка фабула пісні? Перекажіть її.

б) Чого жадав турецький султан від українського гетьмана?

в) За що і як скарав султан Байду?

г) Як довів головний герой вірність Україні? Визначте ідею

пісні.

4.  Дослідження поетики твору.

5.  Роль гіперболи, поняття про неї.

6. Самостійна робота учнів над статтею підручника і коротка бесіда                                                                 після прочитання  учнями :

а)  У чому гіперболізація сили Байди і взагалі людських можливостей?

б) Що сказав нам невідомий автор пісні саме таким змалюванням свого героя?

в) В якому жанрі фольклору часто трапляються гіперболи? Наведіть приклади   [26,  28].

Вивчення “Пісні про Устима Кармелюка” (“За Сибіром сонце сходить”) може початися  з ознайомлення учнів з репродукцією портрета В.Тропініна “Українець”. За свідченням сучасників художника, він малював цей портрет саме з Устима Кармелюка.  І лише після цього – текстуальне вивчення фольклорного першотвору. У процесі бесіди учні розмірковують над такими питаннями:

-           Як розуміти рядки “Хоч, здається, не в кайданах, а все ж  не на волі”?

-           Звідки (з чого?) в серці Устима запанувало співчуття до селян-трудівників, а до панів-багатіїв палахкотіла ненависть?

-           Кармелюка лихі люди називають розбійником, а чи справедливо це? Якщо ні, то чому?

-           Яка основна тема й головна ідея пісні?

Продовження роботи над текстом пісні – опрацювання її художньої форми, найперше –  монологічності розповіді. Розповідь ведеться від першої особи, що наснажує зміст пісні теплотою і сердечністю, задушевністю. Друге – прийом протиставлення: з одного боку, багач “у розкошах превеликих і днює, й ночує”, а з іншого, бідняцька доля – “тяжкая робота, вічная скорбота”. І третє, найголовніше – задушевний ліризм, яким віє від багатьох рядків – “та немає долі”, “гірко заплачу”, в нього “нема пристанища”, “нікого я не вбив, бо й сам душу маю”, “ніде мені подітися, я од журби гину”,

В обміні враженнями від прослуханої пісні найважливіше – визначитися стосовно щойно процитованого. Яким є наше ставлення до Кармелюкової долі: жалість, співчуття, солідарність, побратимська любов? Відповісти на це запитання допоможе історична довідка: вісім разів його заарештовували, ганяючись за ним і підстерігаючи його по всьому Поділлі, тричі засуджували на довічну каторгу в Сибіру, та звідусіль він повертався в рідні місця, до нього в загін йшли, як на Запорізьку Січ, був період – а вся боротьба тривала майже чверть століття – коли його військо налічувало до 20 тисяч народних месників.

Останній “штрих” уроку – образ Кармелюка в мистецтві. Крім однойменної повісті Марка Вовчка, художні твори про славетного месника за кривди народу написали В. Кучер (“Кармелюк”), В.Канівець (“Славний лицар”), не обійшли увагою цей образ М.Старицький, С.Васильченко, А.Малишко.

На цьому фактично й завершується вивчення циклу історичних пісень у школі. Бажано викласти цей матеріал за три уроки.

 

 

Під час вивчення фольклору в школі відкриваються широкі можливості не тільки для усвідомлення соціального і духовного прогресу людства, розуміння краси і сили мистецтва слова, а й для формування світогляду і переконань учнів, виховання їх у дусі патріотизму.

Уся народна творчість – вид мистецтва, який при вивченні в школі вимагає до себе особливого підходу, розробки своєрідних форм, методів і методичних прийомів роботи на уроках і позакласних заняттях. Методичні засоби допомагають моделювати навчальний процес на уроках української літератури відповідно до мети, яку ставить перед собою вчитель.

Від учителя, його знань, ерудиції, майстерності залежить рівень сприймання школярами фольклорних творів.

 

 

 

 

 

mooCow mooCow mooCow
mooCow